УГО́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до уго́рці і Угорщина. В горах майже не було населених пунктів. Лише коли-не-коли траплялись убогі висілки угорських та словацьких лісорубів (Гончар, III, 1959, 307); Десь далеко в низині, в угорській долині, багряне сонце поволі котилося в Дунай (Жур., Вечір.., 1958, 275).
2. у знач. ім. уго́рське, кого, с. Сорт виноградного вина. — Угорське, шампан благородний, портвейн, бордо — от мої трунки (Коцюб., І, 1955, 138).
Уго́рська сли́ва — те саме, що уго́рка 2. По шосе валялись здорові гілки угорських слив, вкритих зеленими сливками (Н.-Лев., II, 1956, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 379.