УГО́РНО́, присл., діал. Те саме, що угу́рно́. Син не хотів вклонитися й угорно драв голівку увишень, як мати нахиляла (Вовчок, І, 1955, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 379.

Угорно нар. = Огурно. Син не хотів уклонитися, і угорно драв головку увишень, як мати нахиляла. МВ. ІІІ. 129.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 315.