УГО́ДНИЦЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до уго́дник. — І тоді я впав на коліна і звернувся з молитвою до Миколая-угодника, щоб він мені розказав, як розуміти моє видіння. І на високих небесах, і на білих хмарах з’явилися вогненні титла, і почувся угодницький глас (Стельмах, II, 1962, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 377.