УГНІВИ́ТИ (ВГНІВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. угнівля́ть; док., перех., рідко. Те саме, що розгніви́ти. — Та на кого ж се ви гніваєтесь, голубонько? З ким сваритесь? — пита [дядько Володько]. — Та хто ж се вас угнівив? (Вовчок, VI, 1956, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 376.

Угнівити, влю, виш, гл. Прогнѣвить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 314.