УГНО́ЮВАТИ (ВГНО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УГНО́ЇТИ (ВГНО́ЇТИ), о́ю́, о́ї́ш, док., перех. Вносити в грунт гній для підвищення врожайності сільськогосподарських культур, кращого росту, цвітіння рослин. — Так я в нього був, у січового батька, і ось цими самими руками йому на панщині робив: і орав, і угноював землю, і під ріллю ліси корчував (Тулуб, Людолови, І, 1957, 81); — А сіяв чим? — Сіялкою! — А вгноював? — Угноював! (Вишня, І, 1956, 130); Добре грунт угноїш — урожай потроїш (Укр.. присл.., 1955, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 376.