УГИБА́ТИ (ВГИБА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГИ́БНУТИ (ВГИ́БНУТИ) і УГИ́БТИ (ВГИ́БТИ), бну, бнеш, док., діал. Гинути, пропадати (про тварин). [Загонистий:] Вовкових пара волів угибла, то я йому за се п’ять-двадцять у довзі (Фр., IX, 1952, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 374.