УВІЛЬНЯ́ТИСЯ (ВВІЛЬНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УВІЛЬНИ́ТИСЯ (ВВІЛЬНИ́ТИСЯ), увільню́ся, уві́льнишся, док., розм., рідко. Те саме, що звільня́тися 2-4. Ольга увільнилась від його руки, відійшла вбік, зберігаючи пристойну віддаль від нього (Вільде, Сестри.., 1958, 528); Нарешті, якось увільнившись від господаря, він почав поступати на той куток, де стояла нова канапка (Л. Укр., III, 1952, 502); І от тільки вчора увільнився од тої скучної роботи [редагування], а сьогодні вже пишу до Вас (Коцюб., III, 1956, 368).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 367.