УВИ́ДІТИ, джу, диш, док., перех., діал. Побачити. — Наперед хочу трохи увидіти світу та й знайти дівчину по собі (Три золоті сл., 1968, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 365.

Увидіти, джу, диш, гл. Увидѣть. Скоро ввиділи, пану доповіли. АД. І. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 310.