УВИВА́ТИСЯ1 (ВВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВИ́ТИСЯ (ВВИ́ТИСЯ), ув’ю́ся, ув’є́шся; мн. ув’ю́ться; док., розм.
1. тільки недок. Вигинатися то в один, то в інший бік; звиватися; // Звивисто пролягати, протікати (про дорогу, річку і т. ін.). Від хуторця один шлях вився-увивався до … гаю (Вовчок, Вибр., 1937, 216).
2. перев. док. Стати обвитим чим-небудь. Окіп поріс чорнобиллю, шипшиною, увився березкою, хмелем, а дно рову укрилося широколистою лопушиною, зеленою бугилою (Мирний, IV, 1955, 14).
3. тільки недок. Перебуваючи де-небудь, біля чогось, весь час рухатися в різних напрямках. Табуном увивалися [голуби] коло хати, і він залюбки годував їх щоранку (Круш., Буденний хліб.., 1960, 135); В повітрі літав, увивався короткокрилий літак (Собко, Шлях.., 1948, 89); // Швидко рухатися, переміщатися з місця на місце. Піді мною звільна плавали грубі, червонопері клені, увивалися срібні уклії, ліниво в глибині дрімали товсті корони (Фр., III, 1950, 107).
4. тільки недок., біля (коло, навколо) кого, перен. Постійно бути у когось на очах, вертітися біля когось, домагаючись уваги або виявляючи її. Ястшембському вона [панна Броніслава] сподобалась, а її тисячі якраз підходили під його плани.. Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (Н.-Лев., II, 1956, 77); Злився він [Тит Назарович] на Лідію Григорівну, яка не звертала на нього уваги, а весь вечір увивалась то біля Миколи Івановича, то біля Кужеля (Збан., Малин. дзвін, 1958, 140); // Догоджати кому-небудь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, чекаючи вигоди, користі. Панські синки увивались коло нього, лестили йому, бо Франко був їм дуже потрібний (Кол., Терен.., 1959, 29); — Хто ж вас просив хвалити мене? Хваліть отих вертлявих приспішників, які біля вас і вдень, і вночі увиваються (Стельмах, І, 1962, 523); // також за ким. Залицятися до кого-небудь, упадати за ким-небудь. Чи на музиках, чи на весіллях увивається коло Марини чорнобривий ткач Микола (Н.-Лев., І, 1956, 87); Біля Ліни навперебій увивались хлопці, змагаючись між собою в дотепах, жартах, кожен намагався заволодіти її увагою (Баш, На.. дорозі, 1967, 157).
УВИВА́ТИСЯ2 (ВВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВИНУ́ТИСЯ (ВВИНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док., біля (коло) чого, з чим, а також без додатка, діал. Управлятися (з роботою). Стара баба якось мусила увиватись, мусила встигати: і топила, і варила, і сорочки прала в ополонці на холоді та на вітрі (Н.-Лев., VI, 1966, 410); Олена вже калачі пекла дожинкові, увивалася біля печі, а він стежив за нею й задоволено посміхався, яка в нього жінка… (Томч., Жменяки, 1964, 228); Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (Н.-Лев., IV, 1956,217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 365.