Про УКРЛІТ.ORG

увертатися

УВЕРТА́ТИСЯ1 (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., розм. Швидким рухом звертати, відхилятися вбік, уникаючи удару, поштовху і т. ін. Вона ухопила п’ять карт і націлилася вдарити. Григорій Петрович увернувся. — Цур! не увертатися! — Боляче ж! — замолився він (Мирний, III, 1954, 195); Єгор простягнув був руки, щоб обійняти молодицю, та вона ловко увернулася (Шиян, Баланда, 1957, 9).

УВЕРТА́ТИСЯ2 (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., діал. Управлятися (з роботою). Маруся була така робоча, що встигала увернутися за двох (Н.-Лев., III, 1956, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 365.

I. Увертатися, та́юся, єшся, сов. в. уверну́тися, ну́ся, нешся, гл. Успѣвать, успѣть, управляться, управиться. Меле так, шо і два чоловіка не ввернеться прибірати борошно. Ще не ввернулась справити нової (запаски). Г. Барв. 94.

II. Увертатися, та́юся, єшся, сов. в. увертітися, рчуся, тишся, гл. Завертываться, завернуться. Дівчина ввертілась у пір’ячко. Рудч. Ск. II. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 310.

вгору