УВЕРЕ́ДИ́ТИСЯ, е́джу́ся, е́ди́шся, док., розм., рідко. Завдати собі шкоди, надірватися. Еней і сам так розходився,.. Що трохи не увередився, Пішовши з Гандзею в танець (Котл., І, 1952, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 365.

Увередитися, джуся, дишся, гл. Надорваться, повредить себѣ здоровье. Котл. Ен. І. 20. Не дуже греби, увередишся. Стор. II. 139. Не й кравці увередяться, шиючи на кожного по 100 жупанів. Лебедин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 309.