УВЕРЕ́ДИ́ТИ, е́джу́, е́ди́ш, док., перех., розм., рідко.

1. Пошкодити, надірвати.

2. Торкнути (рану, нарив і т. ін.), завдавши болю.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 365.

Увередити, джу, диш, гл.

1) Повредить.

2) Тронуть рану, коснуться больного мѣста.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 309.