Убіч, убочу, м. Убіч, убочі, ж.

1) Сторона (предмета), бокъ. Гол. Од. 62.

2) Косогоръ. Шейк. Сидить пугач на убочу, на вітер надувся. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 307.