УБІГА́ТИ див. вбіга́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 355.

Убігати, га́ю, єш, сов. в. убігти, жу, жи́ш, гл.

1) Вбѣгать, вбѣжать. Убігла в сіни і замкнулась. Чуб.

2) Только несовер. в. Гоняться, ухаживать. Він за нею дуже вбігає.

3) Пробѣгать, пробѣжать. Пятьсот верст убігли. Рудч. Ск. І. 72.

4) Погружаться, погрузиться, вбиваться, вбиться. Як ударить (бабу ягу), так вона так під руки і вбігла в тік. ЗОЮР. І. 52.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 306.