УБОЛІВА́ЛЬНИК (ВБОЛІВА́ЛЬНИК), а, ч. Той, хто непокоїться, турбується про кого-, що-небудь, співчуває комусь. Келембет спробував запитати його про стан здоров’я — Мехтодій Мехтодійович послав його к чорту.. Уболівальник тобі знайшовся, будь ти неладний (Ю. Янов., II, 1954, 102); // Пристрасний любитель спортивних змагань. Іван з рахівником грають в шахмати [шахи], зібравши біля себе цілий гурт уболівальників (Головко, І, 1957, 395); Ніяких особливих чоловічих звичок та пристрастей [батько] не мав: ні мисливець, ні рибалка, ні грибник, ба навіть не футбольний уболівальник (Коз., Листи.., 1967, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 359.