УБО́ГЕНЬКИЙ (ВБО́ГЕНЬКИЙ), а, е. Досить убогий. Се був маленький, вбогенький хуторець (Вовчок, І, 1955, 323); На горбочку притулилась убогенька церківця (Барв., Опов.., 1902, 136); Горить убогенька лампа (Вас., Незібр. тв., 1941, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 357.