УБЛАГОРО́ДИТИ (ВБЛАГОРО́ДИТИ), джу, диш, док., перех., рідко. Те саме, що облагоро́дити. Хоч пам’ять їх [борців за правду] загине у народі, То кров їх кров людства ублагородить (Фр., XI, 1952, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 356.