УБИ́ВСТВО (ВБИ́ВСТВО), а, с. Дія за знач. убива́ти, уби́ти¹. Павло Гречаний, побачивши таке, зняв шапку і кричав, махаючи нею: ..Уб’єте ж чоловіка! — Але його ніхто не слухав, і вбивство продовжувалось (Тют., Вир, 1964, 370); — Хіба може бути краса в убивстві людей? (Довж., І, 1958, 302); // Насильницьке позбавлення життя як карний злочин. Адвокат розпитався, переглянув справу й похитав головою. Він сказав, що справа погана через те, що люди чули ще перед вбивством похвалки Гната забити Олександру (Коцюб., І, 1955, 76); Під яблунькою сталось убивство (Панч, Мир, 1937, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 353.