УБЕРЕ́ЖЕННЯ (ВБЕРЕ́ЖЕННЯ), я, с. Дія за знач. уберегти́. Попід валом суцільним гребенем проходив нахилений наперед гострокіл з велетенських дубових колод, обпалених з двох боків для вбереження від гнилизни й шашеля (Загреб., Диво, 1968, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 352.