УБЕЗПЕ́ЧУВАТИСЯ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УБЕЗПЕ́ЧИТИСЯ (ВБЕЗПЕ́ЧИТИСЯ), чуся, чишся, док.

1. Захищатися, охороняти себе від чого-небудь; запобігати якійсь небезпеці. Раз піп і дяк його [бога] обдурюють, це означає: май трохи проникливості й можна убезпечитися від гріха (Кач., II, 1958, 23).

2. чим, рідко. Запасатися чим-небудь у потрібній кількості. — Проти турчина воювати, то треба, крім шаблі, і самопал, і коня доброго, і пушку мати, та й порохом убезпечитися (Ле, Україна, 1940, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 351.