УБА́ЧЛИВИЙ (ВБА́ЧЛИВИЙ), а, е, розм. Який виявляє увагу до кого-небудь; уважний. — То вже що багата та вродлива [жінка], а привітна та вбачлива до кожного! (Мирний, І, 1949, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 351.

Убачливий, а, е. Внимательный. Привітна та вбачлива до кожного. Мир. ХРВ. 351.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 305.