ТІСНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок.
1. тільки 3 ос. Стояти, міститися де-небудь близько один від одного, торкаючись один одного, щільно притулившись один до одного (про велику кількість людей). Там крик, тут галас, там клепало, Тісниться люд і все тріщало (Котл., І, 1952, 192); Церква не могла вмістити так багато парафіян, люди тіснилися, щільно пристаючи один до одного (Коцюб., І, 1955, 276); // Знаходитися, бути розташованими на дуже близькій відстані один від одного (про велику кількість предметів). Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом (Гончар, II, 1959, 9); На пагорбах біліли невеличкі хати, а в долинах тіснилися кучерявими отарами скам’янілі верби (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 839); // перен. Виникати, з’являтися у великій кількості, переповнювати кого-, що-небудь (про думки і т. ін.). Цілий рій зворушливих, розбурханих думок тіснився в його посивілій голові (Донч., Шахта.., 1949, 156); Вона мовчала. Це зовсім вибивало його з рівноваги. В голові тіснилися тисячі припущень, одне за друге гірші (Збан., Сеспель, 1961, 192).
2. Штовхаючись, відстороняючи кого-небудь, пробиратися, продиратися кудись. Народ за військом копошився, Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (Котл., І, 1952, 282); Біля прикриничних жолобів тіснилися справжні, незахарчовані коні (Стельмах, Правда.., 1961, 218); // рідко. У великій кількості направлятися куди-небудь. — А скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого люду..? (Коцюб., І, 1955, 294).
3. Перебувати, жити в малому, тісному приміщенні. Після виходу пересельців стало на селі трохи просторіше, тілько не для бідних людей, у котрих було по багато дітей: вони, як і раніше, тіснилися в своїх старих хатах (Григ., Вибр., 1959, 302); Ягнята й козлята В стійлах тіснились вузьких (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 151).
4. Пас. до тісни́ти 1-3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 148.