ТІ́НЯВО, присудк. cл. Про наявність тіні. В хаті у Меланії було як у віночку: тіняво, зелено, чисто (Гончар, І, 1954, 499).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 143.