ТІНЬОЛЮ́Б, а, ч. Рослина, яка добре росте, розвивається в затінених місцях; яка не любить сонця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 145.