ТІ́М’ЯЧКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до ті́м’я 1.

2. анат. М’яке місце на верхній частині голови немовляти, де кістки черепа ще не зрослися. Між ними [перетинками] на черепі новонародженого є місця, ще не вкриті кістковою тканиною; перетинчасті проміжки — велике і мале тім’ячка, вкриті з’єднувальною тканиною (Шк. гігієна, 1954, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 142.