ТІЛЕ́СНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ті́ло 1. Чуття та свідомість землі не властиві одвіку, А як багато речей розмаїтих вона породила. То лиш тому, що багата була на тілесні начатки (Зеров, Вибр., 1966, 178).
∆ Тіле́сний кут, мат. — частина простору, обмежена конічною поверхнею.
2. Стос. до тіла людини або тварини і його фізичної будови; фізичний. Хто спиняє розвій вільної думки, хто вбиває життя душі, той не менший проступник [злочинець] від того, що відбирає тілесне життя (У. Кравч., Вибр., 1958, 244); — Ваші мязи, — Гальванеску зневажливо вщипнув Сахно за руку, — ваші жили, вся ваша тілесна структура тендітна (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 90); // Який заподіюється, завдається тілу (у 2 знач.). Дурниця всі рани й душевні, й тілесні, З нудьгою чи з кров’ю: Бо знаю я, серце, що всі мої болі Погоїть любов’ю (Крим., Вибр., 1965, 65); Щиро вірили [учителі братських шкіл], що без тілесної кари годі стати чесною і освіченою людиною (Тулуб, Людолови, І, 1957, 316); // Власт. тілу (у 2 знач.). Єдність психічних і тілесних проявів.
3. розм. Який має не худе, достатньої повноти тіло. [Тіпка:] Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені… (Кроп., II, 1958, 404).
4.Жовтувато-білий з рожевим відтінком, як тіло людини. Тілесний колір; Тілесна фарба.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 137.