Про УКРЛІТ.ORG

тям

ТЯМ, у, ч., розм., рідко. То саме, що тя́ма. Щоб я, буває, на путі Не розгубила людський тям, Живила помисли святі Твоїм життям, своїм життям (Забашта, Вибр., 1958, 176).

◊ Без тя́му — те саме, що Без тя́ми (див. тя́ма). Чіпка без тяму поволік ноги далі (Мирний, І, 1949, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 345.

вгору