ТЯЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, недок., ким, чим, рідко. Вважати кого-, що-небудь неприємним, обтяжливим для себе; бути незадоволеним чиєюсь присутністю, наявністю чого-небудь. Згадалось їй, як колись вона сама, молода та здорова, тяжилася своєю слабою кволою матір’ю (Григ., Вибр., 1959, 360); — Він народився і виріс схизматиком, але вже довгий час тяжився своїм оточенням і вірою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 343.