ТЯГЛО́, а́, с.; мн. тя́гла, тя́гол.

1. Робоча худоба в сільському господарстві (коні, воли і т. ін.). — Було в батька своє тягло (Барв., Опов.., 1902, 222); — Орати не будеш же собою та жінкою, — тягла треба… (Головко, І, 1957, 221); Хлібороби, які мають своє тягло, воза, накладають на нього гній і везуть на гору, на свій шматочок поля (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).

2. Лямка для тягнення невода, порома і т. ін. — Ану, разом!.. Ану-ну! — хрипіли нетяги, налягаючи на тягла (Тулуб, Людолови, II, 1957, 183).

3. іст. Феодальні державні податки й повинності селян та посадських людей у Російській державі XV — початку XVIII ст. Багаті посадські тяглеці.. займали виборні посади і старались полегшити собі посадське тягло (Іст. СРСР, І, 1956, 174); // Кріпосна повинність. Старе й мале, від п’ятилітка, пішло в тягло, свій оброк понесло (Морд., І, 1958, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 338.

Тягло, ла, с.

1) Лямка, приспособленіе для тяги невода, парома и пр. Літом невід на тяглі тягнуть до одмілу, а зімою рубають вікна у кризі. Черк. у.

2) Рабочая скотина, рабочій скотъ. Здохне мабуть не сьогодні — завтра бідне тягло без сіна. Грин. II. 209. Чи багато тягол було на роботі? Новомоск. у. Также: комплекта воловъ въ три-четыре пары для плуга. КС. 1898. VII. 47.

3) Шутливо: трубка курительная со всѣми принадлежностями (кисетомъ съ табакомъ, кресаломъ, кремнемъ, трутомъ). А виймай лишень своє тягло, та покуримо люльки. Полт. г.

4) Тягло́м тягти. Тащить по землѣ. Ум. Тяге́льце. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 301.