ТЮТЮНО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до тютю́н 1. У всіх покоях стояв шум та гамір, було майже темно від тютюнового диму (Фр., VIII, 1952, 380); Одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн.. Велике тютюнове листя.. обпутало [обплутало] мене (Довж., Зач. Десна, 1957, 464); Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому коритці (Тют., Вир, 1964, 133); // Пов’язаний з вирощуванням, обробкою, продажем тютюну. Таня працювала на тютюновій фабриці (Головко, II, 1957, 440); — Розкажи мені, що ви позавчора ввечері біля тютюнового кіоска.. робили (Собко, Звич. життя, 1957, 62); Тютюнова плантація.
2. Який має колір тютюну; зелено-коричневий. Тютюнові очі Погиби блиснули двома іскорками (Стельмах, II, 1962, 54).
3. рідко. Який став жовтим від вживання тютюну (у 1 знач.). Брови стиснулись на переніссі, цурпалки тютюнових вусів прикривають лінію заокругленого рота (Стельмах, ІІ, 1962, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 336.