ТЮТЮ́ННИК, а, ч.
1. Той, хто вирощує тютюн (див. тютю́н 1). Харитина робить своє діло в городі,.. Хведір же в дворі, в полі, в садку, за тютюнника стоїть (Григ., Вибр., 1959, 262); // Робітник на тютюнових плантаціях. В змагання за досягнення показників героїв.. праці.. включилися.. овочівники і картоплярі, тютюнники й виноградарі (Рад. Укр., 1.VI 1963, 2); // Фахівець з тютюнництва. Тютюнники багатьох країн світу прагнуть виростити тютюн з низьким вмістом нікотину (Наука.., 8, 1968, 35).
2. Робітник тютюнової промисловості. За два місяці від дня Лютневої революції перестрайкували вже і металісти на великих заводах.., і тютюнники «Соломона Когена», і броварі «Бродського» (Смолич, Мир.., 1958, 50).
3. заст. Торговець тютюном. Перед.. возом з тютюнниками розбіглося стадо курей (Кобр., Вибр., 1954, 120); — Щасливий Ахмет, — говорили поміж себе чуруксанівці, сидячи в холодочку під повіткою чайхани і випалюючи з мідного кальяну по черзі тютюнець, що оце приніс його на спробу тютюнник (Досв., Гюлле, 1961, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 335.