ТЮТЮНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до тютю́н 1. Та й до тютюнища [єпископ] привержений, та й до чарки, старий собака, не байдужий (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 335.

Тютюнище, ща, с.

1) Мѣсто, гдѣ росъ табакъ.

2) Табачная плантація.

3) Ув. отъ тютюн. Табачище.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 300.