ТЮРЕ́МНИЙ, а, е. Прикм. до тюрма́. Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революціонера] ще не звело (Фр., X, 1954, 7); В’язниця обнесена високим муром, і від того тюремний двір здається глибоким і тісним (Кочура, Зол. грамота, 1960, 525); // Який служить у тюрмі. Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище «морда» (Коцюб., II, 1955, 191); Вранці тюремний конвоїр з гвинтівкою напоготові привів до судового слідчого діда Дуная (Стельмах, І, 1962, 449); // Власт. тюрмі, характерний для тюрми. Лице [Марусяка] було бліде і носило сліди тюремних мук (Хотк., II, 1966, 294); Він помітно осунувся на тюремному харчі (Збан., Єдина, 1959, 59); // Пов’язаний з тюрмою, з перебуванням у тюрмі. Із тюремних спогадів найсвітліша згадка осталася в мене про осетина Олексія Хостнаєва (Вас., IV, 1960, 44); Ми знаємо тюремні оповідання І. Франка, написані на основі тих же вражень, що й сонети (Від давнини.., І, 1960, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 334.