ТЮЛЬПА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до тюльпа́н. * У порівн. Маєш вроду, любий подих, Гарна в тебе кожна риса. Маєш личко, як тюльпанчик, Стан — неначе в кипариса (Крим., Вибр., 1965, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 334.