Про УКРЛІТ.ORG

тьмяний

ТЬМЯ́НИЙ, а, е.

1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.). При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (Коцюб., І, 1955, 311); Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (Iв., Тарас. шляхи, 1954, 80); Єдине віконце в сінях, загратоване, як і в канцелярії, звичайними тюремними гротами, ледве пропускало тьмяне світло місяця (Тулуб, В степу.., 1964, 25); Безлюдна вуличка принишкла в сутінках, дрімала, блимаючи тьмяними вогниками (Жур., Вечір.., 1958, 212); // Який дає мало світла, погано освітлює. Увійшовши у вбогу хатку Грицькову, освічену поганенькою тьмяною лампою на стіні, троє товаришів побачили там усю сім’ю (Гр., II, 1963, 353); // Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний. Тьмяний і короткий осінній день на очах згасав, але ліхтарів ще не запалювали (Коз., Листи.., 1967, 226); // Слабо, погано освітлений, в який погано проникає світло; темний. Глянувши просто — печера тьмяна під навислим камінням (Зеров, Вибр., 1966, 226); Згадалася йому бідна, тьмяна халупчина, і каправий батько, і поморщена мовчазна мати (Ірчан, II, 1958, 29).

2. Без блиску, матовий. Актриса лежала тихо і поволі намотувала пасмо свого темного, тьмяного волосся на тонкий, блідий палець (Л. Укр., III, 1952, 709); Неспокоєм і тривогою віє від тьмяного полиску зброї (Коз., Сальвія, 1959, 45); Ти пам’ятаєш? Десь іржали коні, і сонце падало за тьмяним морем трав, на землю маки кинувши червоні (Сос., Солов. далі, 1957, 11); Сода і мило роблять фарбу тьмяною. Вода з нашатирним спиртом надає фарбі блиску (Хлібороб Укр., 8, 1966, 46); // Мутний, непрозорий. Вікна тьмянії, мов очі слабого, В хаті порожній самотньо, убого (Л. Укр., І, 1951, 72); Крізь тьмяне скло дверей видно, як Маша бере душ (Мик., І, 1957, 220); Стоїть на могилі [кам’яний богатир], дивиться великими очима в тьмяну далину (Скл., Святослав, 1959, 46); // Який втратив яскравість; бляклий. Від сонця акварельні фарби робляться тьмяними; // Не сильний, не різкий. Тьмяний блиск золота ударив у вічі (Рибак, Переясл. рада, 1948, 40); Чорні лакові черевики блищали тьмяним лиском (Смолич, IV, 1959, 196); // Темнуватий або темний. Я пам’ятаю вечір тьмяний над Петербургом голубим: морозний блиск, і вітер п’яний, і над Ісаком — сизий дим (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 40); Та насуває хмара тьмяна,невже на бурю, на грозу? (Тич., Зростай.., 1960, 31); // Позбавлений чіткості, невиразний, розпливчастий; погано видний. Над тьмяними обрисами далеких гір купчились низькі.. хмарки (Коз., Вісімсот.., 1953, 109); У задимленому сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля ковша вовтузились тьмяні постаті (Стельмах, І, 1962, 146).

3. перен. Затьмарений, затуманений, невиразний (про очі, погляд і т. ін.). Наче труп, сухий та жовтий, Син лежав на лоні в неї; Мертві, широко розкриті, Тьмяні, смутні в нього очі (Л. Укр., IV, 1954, 181); У тьмяних очах Замули з’явились якісь недобрі блиски (Вол., Озеро.., 1959, 94); — Читайте далі, батюшко,простогнав Білоконь, прикипівши тьмяними очима до газети в руках отця Герасима (Довж., І, 1958, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 349.

вгору