ТЬМА́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тьмя́ний. Мовчки пробиралася ловецька дружина.. у тьмавій гущавині (Фр., VI, 1951, 11); За деревами виднілася крита машина бригадної рації, над нею коливалася, поблискуючи тьмавим металом, тонка хворостинка антени (Перв., Дикий мед, 1963, 416); Ось перевела [Шура] погляд у поле, тьмаве, холодне, осіннє (Гончар, III, 1959, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 348.