ТХОРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до тхір. Тхоряче хутро; // Належний тхореві. Тхоряча нора; // Зробл. з хутра тхора. Тхоряча шапка; // Такий, як у тхора. Його [агронома] маленькі тхорячі очиці шукали, куди б сховатись (Донч., І, 1956, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 332.