ТУШУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм.

1. Поводитися так, щоб бути непомітним. — Ви що ж, Хаєцький, тушуєтесь? — гримав Вася. — Чому заховалися під воза, коли транспортна рота чесала Островського батогами? (Гончар, III, 1959, 202).

2. Відчувати ніяковість; знічуватися. — Може, допомогти тобі чимсь треба?.. Говори, не тушуйся (Собко, Нам спокій.., 1959, 126); // Боятися, побоюватися. — Не тушуйся. Грошей твоїх я в тебе не візьму (Тют., Вир, 1964, 54).

3. Пас. до тушува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 332.