ТУ́ШКА, и, ж. Зменш. до ту́ша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру. Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270); Він охоче взявся допомагати батькові білувати кроля; за обдерті ноги потяг до себе тушку, а батько — шкуру, і кроль виплигнув з неї голий (Чорн., Потік.., 1956, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 331.