ТУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Робитися гладким, відгодовуватися (перев. про тварин). — Кров нашу п’єте! Шкіру з нас дерете! Шпіком нашим тучитеся! — озвався окрик одного з юрби (Фр., III, 1950, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 330.