ТУХЛЯ́ТИНА, и, ж., розм. Зіпсований харчовий продукт, протухла їжа; // Різкий запах зіпсованого, протухлого продукту. Голова обертом ішла, коли доводилось влізати в здоровенну бочку, від якої відгонило тухлятиною, та вишкрібати її (Мур., Бук. повість, 1959, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 330.