ТУ́РЯЧИЙ, а, е. Прикм. до тур2. Ніщо не порушувало спокою турячого царства, бо не мав сюди приступу жоден хижий звір (Загреб., Диво, 1968, 60); За часів Київської Русі турячі роги.. завжди були вельми майстерно оправлені золотом або сріблом і використовувалися як святкові посудини для вина (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 329.