ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти. Вівчар вівці туряє (Чуб., V, 1874, 416); Стара пані.. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Вовчок, І, 1955, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 329.

Туряти, ряю, єш, гл. Гонять. Мене туряє до моря. Г. Барв. 341. Вівчарь вівці туряє. Чуб. V. 416.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 297.