ТУРНІ́Р, у, ч.

1. Військове змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. [Пряха:] Щось довго вже не йде принцеса наша. [Ткаля:] Ще, значить, не скінчилися турніри, принцеса ж мусить бути до кінця, щоб найгіднішого нагородити своїм вінцем (Л. Укр., II, 1951, 190); Герольдом називали особу, яка напередодні турніру перевіряла «якість» його учасників, бо брати участь у ньому міг лише той рицар, в якого чотири покоління предків були вільними (Наука.., 10, 1965, 38).

2. Спортивне змагання, в якому учасники зустрічаються по одному разу. В школі йшов шаховий турнір (Ів., Вел. очі, 1956, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 328.