ТУРМАЛІ́Н, у, ч. Мінерал кристалічної будови, різновиди якого мають різний колір (чорний, бурий, рожевий, зелений та ін.); застосовується для виготовлення поляризаційних приладів і в радіотехніці, а гарні гатунки, що є дорогоцінними каменями, використовуються в ювелірній справі. Прозорий кварц і турмалін незамінні в спеціальних оптичних приладах (Наука.., 8, 1961, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 328.