ТУРКОТЛИ́ВО. Присл. до туркотли́вий 2. Телефон туркотливо урвав Титанові міркування (Досв., Вибр., 1959, 330); Жниварка знову туркотливо Заспівала рівно, без упину На широкій і веселій ниві (Мас., Сорок.., 1957, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 327.