ТУ́РИТИ, рю, риш, недок.. ТУРНУ́ТИ, ну́, неш́, док., перех., розм. Гнати, проганяти. Нагоничі йшли в облогу, здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (Загреб., Шепіт, 1966, 222); — Ото як турнули мене з кондукторів, заходився я торгувати (Гр., II, 1963, 280); — Тільки турнули тоді петроградці царя Миколу.., то за кілька днів і вся імперія його розвалилась (Головко, II, 1957, 616).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 326.