ТУРБО́ТЛИВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. турбо́тливий. Кузьмін був змушений підкоритись прояву турботливості за живу людину з боку.. завгоспа (Збан., Сеспель, 1961, 150).

2. Те саме, що турбо́та 2. Мене вразила така турботливість цієї стрункої дівчини (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 325.