ТУРБОБУДІВНИ́К, а, ч. Робітник, фахівець, що працює в галузі турбобудування. Перед війною радянські турбобудівники вийшли на світові рубежі (Наука.., 4, 1973, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 324.