ТУРБА́ЦІЯ, ї, ж., заст. Турбота, клопіт. — Еней Анхизович, сідайте, Турбації не заживайте, Бог милостив для грішних всіх (Котл., І, 1952, 205); [Василь:] А скільки треба заплатити попові за те, що в хрест уведе? [Захарко:] Це вже не твоя турбація (Кроп., II, 1958, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 324.